MULTISPEAKER CERTIFICATE

Приблизно з півтора року починається поступальний розвиток мовлення малюка. Від півтора до двох років активний словник дитини може збільшитись до 25, а в деяких дітей – до 90 слів. Кількість слів, що вимовляються дитиною, — індивідуальний показник розвитку мови, який залежить від різних причин — «мовленнєвої» активності батьків і оточуючих, здоров’я та пізнавального розвитку самої дитини.

Мовні здібності дитини постійно удосконалюються у спілкуванні з оточуючими людьми. Маля починає висловлювати свої потреби або передавати поточні події за допомогою слів-пропозицій. Наприклад, він може сказати «м’яч» — висловлюючи таким чином прохання допомогти йому дістати м’яч, «бах!» замість “м’яч упав”, “ав – ав” замість “собака йде”.

Але поступово затвердження та прохання малюка стають все більш різноманітними, а пропозиції – довшими. Наприкінці другого — на початку третього року життя у промові дітей з’являються речення, що складаються з двох слів. У деяких дітей двох з половиною років можуть траплятися висловлювання, що складаються з п’яти слів.

Перші двослівні речення складаються в основному з іменників і дієслів або прикметників. Діти будують ці пропозиції, ігноруючи закони граматики рідної мови, пропускаючи прийменники, спілки, спотворюючи закінчення дієслів, що є показником числа чи часу дієслова. Через цю особливість дитячої мови дослідники охрестили її «телеграфною» промовою. Перші фрази дитини, подібно до телеграм, містять лише найістотніші слова. Наприклад, дитина, яка хоче пити замість довгого звернення “Мамо, дай мені попити”, вживе більш ємне: “Дати пити”.

“Телеграфні пропозиції” зазвичай передають:

Прохання вчинити якусь дію, що містить у собі назву предмета, який цікавить дитину. Найчастіше це назва їжі чи цікавої іграшки. Прохання можуть бути виражені в ствердній формі: “Дати сік”, “Дати ням-ням” (цукерку) або у формі питання: “Де оп?” («Де м’яч?»), «Де ако?» («Де молоко?»).
Прохання про інформацію, що виражається питанням і відображає бажання дитини отримати розгорнутий коментар до події, що відбувається зараз, або додаткові відомості про предмет, що його цікавить, або об’єкт («Куди баба (усічена бабуся)?», «Собака велика?»).
До 3 років словниковий запас дитини сягає приблизно тисячі слів. Тепер малюк говорить не лише про предмети, поточні явища та події, які він спостерігає, а й про те, чого немає безпосередньо перед його очима. Наприклад, дитина може поговорити з мамою про тата, який пішов на роботу, згадати машину, яку бачив на вулиці.

Діти дізнаються і називають картинки в книжках. У їх промові з’являються складніші пропозиції, що складаються з двох і простіших пропозицій «я думаю, я буду їсти», «подивися, це кішка». Діти з добре розвиненою промовою починають говорити складнопідрядними пропозиціями: «коли я великий, я тебе підніму».

Осягаючи закони рідної мови, діти експериментують, вчаться поєднувати слова один з одним, вживати у реченні спілки – і, але, коли, тому що. Дитина починає використовувати слова, які вказують на положення предметів по відношенню до того, хто говорить (тут, там, тут), просторове положення предмета (на столі, в шафі, під диваном), кількість предметів (один м’ячик — багато м’ячів). Маля починає засвоювати граматичні правила мови. Припустившись помилки, дитина може сама себе виправити: «Вона … він не хоче гуляти».

Бажання зрозуміти взаємозв’язок предметів та явищ навколишнього світу змушує дитину запитувати дорослих про те, що її цікавить. Спочатку питання малюка – це ствердні конструкції, вимовлені з запитальною інтонацією: “Татусево краватка?”, “Мамина кофта?”. Потім постають «справжні» питання, які починаються зі слів «що?», «де?». І тільки пізніше виникають питання, що починають

я зі слів: «чому?», «Коли?», «Як?».

Малюкові потрібно навчитися не тільки запитувати, а й відповідати на запитання дорослих. Іноді на запитання, які починаються зі слів «Коли?», «Як?», «Чому?», «Навіщо?», малюки можуть відповідати, ніби у формулюванні питання використовувалися слова «хто?». чи «де?». Наприклад, на запитання «Ти вже гуляв?» дитина може відповісти: «На подвір’ї», а на запитання «Навіщо ти взяв це?» сказати: “Це банан”. Однак до трьох — трьох з половиною років більшість малюків починають відповідати на запитання правильно.

Дитина як губка вбирає словесні оцінки та судження дорослого, які часто стають її власними. Тепер батькам доводиться стежити за власними словами. Необережно вимовлена ​​мамою фраза: «щось каша сьогодні вийшла не дуже смачна», може призвести до того, що дитина відмовиться їсти її після першої ложки, мотивуючи свою відмову словами: «Каша – несмачна».

Трирічна дитина починає враховувати у своїй поведінці мовний коментар дорослого з його висловлювання чи вчинки, розуміє заборону чи похвалу. Він говорить оточуючим у тому, що відчуває, думає, відчуває, може висловити своє ставлення до людей — любов, ласку, незадоволення. Дитина починає усвідомлювати силу впливу слів на оточуючих. Він виявляє, що словами можна керувати поведінкою людей, попросивши іншу людину зробити те, що потрібно дитині. Супроводжуючи свої дії словесними коментарями, діти вчаться керувати своєю поведінкою. Малюк, який будує вежу, може звернутися до себе наступними словами: «Не треба кубиків, вежа розвалиться».

Розвивається і вимовна сторона мови: до 3 років багато дітей правильно і чітко вимовляють багато звуків: голосні – а, у, і, о, приголосні – м, п, б, т, д, н, в, ф, до, г, х, хоча мова малюків не завжди зрозуміла оточуючим. Найбільш характерною рисою вимови в цьому віці є пом’якшеність – дитина вимовляє “масинькя” – замість “машинка”, “лезетка” – замість “ложечка”, “несько” – замість “ніжка”. Часто дитина замінює «важкі» для вимовлення звуки «легшими». Помилки та заміни вимовлення звуків дуже різноманітні. Фізіологічними (які проходять, властивими всім дітям раннього віку) спотвореннями (неправильним виголошенням та замінами) звуків у цьому віці є:

відсутність у мові шиплячих звуків Ш, Ж, Ч, Щ або заміни їх іншими звуками – “лосядка” – замість “конячка”, “косеть” – замість “кішечка”;
відсутність звуку “Р” (“каова” – замість “корова”, “від” – замість “рот”), або заміни звуку “Р” на звуки “Л”, “ЛЬ”, “В”, “Й” (” лак» – замість «рак», «лямаска» – замість «ромашка», «вак» – замість «рак», «йиба» – замість «риба»);
порушення вимови звуку “Л” – його пом’якшення (“кальбаса” – замість “ковбаса”), заміна звуку “Л” на звук “Й” (“туй” – замість “стілець”);
заміни звуків “К” і “Г” на звуки “Т” і “Д” (“тапля” – замість “крапля”, “дусь” – замість “гуска”);
заміни дзвінких звуків глухими (“сайка” – замість “зайчика”).
Вимова дітей молодшого дошкільного віку залежить від структури слів — той самий звук у словах різної «складності» дитина вимовляє неоднаково. Чим складніша структура слова, тим більша ймовірність того, що дитина спотворить звук, що вимовляється (наприклад, «протокваша» — замість кислого молока). У «легких» словах, де цей звук перебуває у поєднанні з голосними, він скаже його правильно («лисиця», «Соня»). Дітям все ще важко дається виголошення 2-3 порядних згодних звуків.

Якщо одне із звуків, які у такому поєднанні «освоєний» дитиною недостатньо, він або пропускається, або вимовляється спотворено. Крім пропуску «важких» звуків дитина може скорочувати довгі, незнайомі слова, пропускаючи один або кілька складів, — «ампітура» — замість «температура», «кавотка» — замість «сковорідка», міняти місцями звуки чи склади, — «писелос». замість “пилосос”, “чедоман” – замість “валіза”.

Голосовий апарат дитини третього року життя теж ще недостатньо зміцнів. Діти часто говорять тихо, або навпаки дуже голосно, не вміють говорити пошепки. Мовний видих теж поки дуже короткий – його довжини вистачає для виголошення короткої фрази. Тим не менш, більшість дітей непогано повторюють за дорослими різні інтонації і вірно користуються ними у своїй промові. Усі перелічені порушення мови дитини ставляться до так званих фізіологічних порушень мови, які є нормальним віковим етапом становлення мови.

Однак у деяких дітей може спостерігатись неправильне формування мови, затримка мовного розвитку. У цьому випадку вам необхідно звернутися до фахівця – логопеда (педагогу, який виправляє порушення мови), щоб отримати рекомендації, і при необхідності – розпочати негайне лікування.

У яких випадках вам потрібно проконсультуватись у логопеда?
У дитини не розвивається фразова мова, у її лексиконі є лише невеликий набір лепетних чи спотворених слів.
Малюк не використовує мову як спілкування з оточуючими. Він може говорити деякі слова, але вони вимовляються несоотнесе

нно до предмета, об’єкта чи ситуації.
Вас насторожує тембр голосу дитини (пісклявий, грубий або гугнявий відтінок голосу).
Малюк заїкається.
Ви помічаєте нехарактерне вимовлення ряду звуків – під час розмови кінчик язика висовується між зубами, роздмухуються щоки, чому мова набуває шепелявого або «хлюпаючого» характеру.
Що можна зробити для розвитку мови дитини?
З малюком треба говорити та обов’язково слухати його відповіді. Дитина потребує співрозмовника — людини, яка не тільки розмовляє з нею, а й реагує на те, що вона хоче сказати.
Заохочуйте дитину розповідати вам про те, що вона робить. Допомагайте малюкові вживати відомі йому слова. Навчайте малюка грати в сюжетні ігри, супроводжуючи їх словесними коментарями.
На прогулянці показуйте малюкові нові для нього предмети та розповідайте про них. Інтонаційно виділяйте голосом нове для малюка слово.
Ваша мова, звернена до дитини, має бути правильною. Чітко вимовляйте слова та фрази. Не сюсюкайте, не заграйте з дитиною, копіюючи її вимову. Ваша мова має бути зразком для малюка!
Розглядайте з дитиною книги, які мають ілюстрації. Вчіть малюка показувати вам картинки, які ви називаєте і самого розповідати про те, що на них намальовано.
Зробіть фотоальбом, що ілюструє різні дії вашого малюка. Розглядаючи фотографії, просіть малюка розповісти про те, що він бачить. Перегортати такий альбом та називати фотографії можна у транспорті, у парку, на пляжі.
Співайте разом із дитиною прості пісеньки, відстукуючи їхній ритм.
В основі успіхів дитини в засвоєнні мови лежить її допитливість у пізнанні навколишнього світу, її бажання та вміння спілкуватися. Діти засвоюють мову у соціальному оточенні, спілкуючись із іншими людьми, насамперед із батьками. Розмовляючи зі своєю дитиною, допомагайте їй підібрати точні слова для вираження думки.

Не спрощуйте свою мову, докладно та докладно відповідайте на запитання малюка. Читайте малюку цікаві книги, допомагайте йому щодня дізнаватися про щось нове. Дотримуючись цих простих порад, ви будете сприяти успішному розвитку мислення та мови вашої дитини.